Зустрічі

Ірина Костюк

7 жовтня 2024 р.

 

Ірина Костюк, PR-менеджерка, експертка зі сталого розвитку, екс-комунікаційниця Carlsberg Ukraine провела для студентів ОПП «Медіакомунікації в бізнесі майстер-клас: «Досвід медіакомунікацій компанії Carlsberg Ukraine: кейси та антикейси».

Спілкування було корисним і цікавим настільки, що нам трохи забракло часу. А тому п. Ірина люб’язно погодилася відповісти тим, хто не встиг поставити запитання під час зустрічі.

 

Питання 1.

З початку повномасштабного вторгнення багато компаній змінили або хоча б скорегували свої комунікативні стратегії, позиціонування, TOV та акценти. Як зараз, у 2024-му, зрозуміти, що знову варто робити зміни у стратегії? Цікаво дізнатись про це питання й у контексті морально-психологічного стану українців. Чи цей фактор береться до уваги, як вимірюється й як впливає на комунікацію?

Відповідь.

Безперечно. Комунікації — це живий організм, вони змінюються відповідно до того, що відбувається довкола і всередині бізнесу. Компанія може мати загальну бренд-стратегію, тон голосу і так далі, але в умови таких викликів та історичних трагедій комунікації мають йти в ногу з часом і станом суспільства, цільової аудиторії та й самих співробітників. Раджу стежити за соцопитуваннями, соцмережами, коментарями. Слухати, читати, аналізувати свою аудиторію. Регулярно. Якщо на початку війни ми могли собі дозволити багато енергійних закликів до перемоги й оптимізму, ми могли емоціонувати, то зараз час розмовляти фактами, цифрами, «тут і зараз» з обережним оптимізмом. Люди втомилися від обіцянок, люди втомилися від оптимізму, від чекання.

 

Питання 2.

Чи є в комунікаційників якісь свої професійні забобони або ж то ритуали. Я знаю, що в більшості професій є 🙂

Відповідь.

Можливо 🙂 У мене немає. Єдине правило, якого дотримуюсь завжди: ніколи не кажу про те, що ще до кінця не погоджено, невідомо. Спочатку робимо - потім комунікуємо.

 

Питання 3.

Чому п. Ірина пішла з Carlsberg Ukraine? Де працює зараз?

Відповідь.

Із Carlsberg Ukraine у нас були спільні цінності й метч, я обожнювала цю роботу й людей довкола, але так буває, що шляхи розходяться. Коротко: йдуть не від компаній — йдуть від керівників. Це моя історія.

Зараз працюю у ІТ компанії. Мені було цікаво спробувати нову сферу. Це був виклик. Молода компанія, якій треба було будувати комунікації з нуля фактично. Працюю майже рік. Комунікаційні (піарні показники) виросли на шалені відсотки, не буду вдаватись в деталі, але з початку моєї роботи і станом на сьогодні ми виросли більш ніж на 500%.

 

Питання 4.

Чи розглядали Ви версію, що хейт у випадку з енергетиками для військових* (*один із антикейсів, якими поділилася комунікаційниця), міг бути чиєюсь «замазухою» та спланованою акцією, чи це просто класичний фейсбучний психоз? І чи зіштовхувались Ви на практиці з атаками від ботів, конкурентів і т.д., чи зараз на ринку вже такого не трапляється?

Відповідь.

Чи могла це буде кампанія від конкурентів? Могла. Чи була це вона? У мене немає підтвердження, що це заказуха.

Однозначно історія «заказух» і нечесної конкуренції шляхом медійної джинси в українському медіапросторі до сьогодні є. Це історія великих бюджетів. Однак не всі медіа на це підуть. Як правило, це інфопомийки, але з великим охопленням.

Дешевше обходяться атаки в коментарях у соцмережах, думаю. Не перевіряла, бо сама ніколи не замовляла такі послуги. У нас був кейс із коментарями щодо виходу компанії з ринку рф, це були однотипні коментарі від ноунеймів, але важливо: ми на всі відповідали. Ігнорувати — найгірше. Мовчати — це показувати слабкість. Мовчанку люди сприймають як почуття провини і брак аргументів. Відповідайте завжди. Навіть хейтерам. Будьте ввічливі і будьте вищими від їхнього бруду, говоріть фактами.

 

Питання 5.

Чому для колаборації Ви обрали саме фільм «Довбуш», і як цю кампанію робили?

Відповідь.

Чому «Довбуш»? Тут краще би відповів маркетинг-директор. Я не працювала в компанії, коли обирали фільм.

Але для мене як комунікаційниці — це був тотальний win-win. Історичний фільм, драма, за свободу й волю тут на своїй землі. Що могло бути краще премʼєри такого фільму під час повномасштабної війни? Правильно, нічого. Хіба ще один такий фільм. «Львівське» про українців, єдність, дух нації, незалежність. «Довбуш» ідеально пасує до ціннісної матриці бренду. Це вийшло направду чудове партнерство. Дуже цілісне й органічне.